РІЗДВО

Свята різдвяного циклу розпочинаються ще 2 січня в день Гната. Дівчата ретельно прибирали оселю та готували різноманітне святкове спорядження - "Павучки", "Їжачки", "Дідух". До 4 січня,дня Анастасії, оселя повинна бути святково прибрана. Саме в цей день заготовляють сировину для приготування майбутньої святкової вечері. Нерідко на Анастасію кололи свиню, тобто проводили "свіжину". І, нарешті, - кульмінація свята - Святвечір, або ж Багата кутя (6 січня). За традицією кожен член родини в цей вечір повинен бути вдома, причому не можна спізнюватись до святкового столу, бо будеш весь рік блукати. Під час цієї вечері не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти. Святковий стіл повинен вражати своїм різноманіттям, але не треба забувати, що ше триває піст, тому любителям чарки доведеться трохи зачекати. Найголовнішою стравою на столі цього вечора є, безумовно, кутя. Рецептів її приготування існує декілька. Різдвяна кутя готується з пшениці, меду, горіхів та ін. Протягом всіх свят, аж до Хрещення кутя повинна стояти на найпочеснішому місці в Вашій оселі. Прийнято на Багату кутю поминати душі померлих родичів. Після закінчення вечері діти несли обід до своїх хрещених, дорослі готувалися до вечірньої церковної служби. Лише дівчатам, які завжди хочуть дізнатися про свою долю, не було спокою. Серед способів існує такий, дещо дивовижний зараз: треба помити посуд, а потім взявши чисту тарілку вибігти на вулицю і почати стукати по ній ложкою - з якої сторони озветься собака, з тої і буде наречений. Поступово закінчується вечір і наступає чарівна різдвяна ніч, під час якої не можна спати, бо все щастя проспиш. Проте навіть при великому бажанні заснути просто неможливо - церковні дзвони, ватаги колядників створюють урочисто-святкову гаму звуків. Обряд колядування досить давній - він походить іще з дохристиянських часів, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди. Найбільше серед колядників зустрічаються діти, і це зрозуміло. Колядувати і заходити першими до оселі господаря в день Різдва можна лише хлопцям, які, згідно із звичаєм, несуть в домівку мир та спокій. Після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий обід, який вже не є пісним. Сало, печінка, ковбаса, різні смааженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі. Ну і звичайно ж... Проте навіть і в цей день треба міру знати. По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. На вечір гуляння розпочинаються з новою силою. Хлопці влаштовують вертеп - своєрідну виставу, головними дійовими особами в якій є "Коза", "Пастух" та інші. Наступний після Різдва день - це день Богородиці. Треба вшановувати матерів та жінок, категорично забороняється працювати вагітним жінкам. До речі жінкам в цей день, аби не нудьгували дозволяється колядувати. Якщо на Багату кутю іній, або сніг - то літо мокрим буде. Зелене Різдво - білий Великдень 

17 грудня -

Варвари Свята великомучениця Варвара вважається покровителькою ремесел. Варвара, як розповідає легенда, була настільки вмілою рукодільницею, що своїм вишиванням прикрасила ризи Ісусу Христу. Саме тому в день Варвари не можна прати, або ж виконувати яку-небудь іншу роботу. Дозволяється лише займатись рукодільництвом. Особливо це стосується дівчат, які готуються на видання. Їм потрібно в день Варвари виставити на загальний огляд усе те, що зроблено власними руками, а саме рушники для майбутніх сватів, сорочки для майбутнього чоловіка і таке інше. Варвари то молодіжне свято. Дівчата готували до святкового столу вареники з маком і запрошували хлопців. Вони мали з собою принести медівку. Куштуючи обрядову страву, хлопцям треба бути уважними, адже хитрі дівчата, заради забави, один із вареників начиняють шматком вовни. Ото ж все сміху коли хтось скуштує такий сюрприз! Наступного після Варвари дня відзначали день Сави, а то вже суто чоловічий день. Варвари ночі урвали. Яка погода на Варвари така і на Різдво.

14 грудня -

Наума Зараз школярі ідуть до школи 1 вересня, а от раніше навчальний процес починався 1 грудня (за старим стилем). Восени треба допомагати батькам в їх нелегкій праці на полі, а взимку, коли довгі та холодні вечори, можна іти за знаннями. Ще напередодні батьки домовлялись з вчителем, функції якого виконував дяк, про оплату за навчання, переважно це були дрова, або ж роботи для школи. Увечері до майбутнього школяра приходив його хрещений батько, який приносив буквар і навчав дитину кількох літер. Мати подавала до столу пшоняну кашу, аби наука в голову добре йшла. Після цього переодягшись в чисту білизну і приготувавши чисту сорочку школяр лягав спати. На ранок, відвідавши лише пшоняної каші, і отримавши батьківське благословіння Євангелієм та свяченою вербою дитина ішла до школи.  

13 грудня -

Андрія Якщо день Катерини суто жіночий, то Андрія справді парубоцький день. Ще в дохристиянські часи саме в цей період відзначали свято Калити, а християнська доктрина замінила його іменем апостола Андрія Первозваного. Проте пережитки старого залишились, зокрема, це виражається в т.зв. обрядах Калити, спеціально для яких дівчата випікали коржі, які мали назву "калети". Потім з цією обрядовою стравою влаштовувались різноманітні ігри та гадання Існує дуже велика кількість описаних ворожінь, якими користувались дівчата на Андрія. Багато з них схожі з тими, які були на Катерини. Потрібно, наприклад, зняти взуття з лівої ноги і почати ним міряти відстань від столу до порогу, та дівчина, яка перша це зробить першою і вийде заміж. Молодь в цей день влаштовувала різноманітні забави.Основна дія свята - це відкусування "калети". Печиво прив`язується якнайвище попід стелею, а потім хлопці та дівчата з зав`язаними очима мусять дострибнути до нього і відкусити шматок. Як ще до цього дня сніг не випав - зима буде теплою, а як з`явився - холодною.

7 грудня -

Катерини Безпосередньо в день Катерини дівчата збирались на вечорниці. Для цього вони заздалегідь обирали оселю а відповідно і господарку майбутнього свята. Всі продукти приносились в складчину. На стіл подавались різноманітні страви, але перевага надавалась борщу та каші. Додам, що ніяких надмірностей не дозволяється, бо триває Пилипівка, Різдвяний піст. Приєднатись до цієї трапези можна і хлопцям, щоправда лише після того як дівчата закінчать ворожити, тобто пізно ввечері. Досить цікавими є ворожіння на день Катерини. Після вечері треба вийти на вулицю і, якомога ближче підійти до вікон найближчої оселі, аби почути про що розмовляють господарі, і вже за характером розмови визначити свою долю. Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна, бо треба йти додому, аби не прогнівити Долю. Як на Катерину холодно, то буде голодно.

4 грудня -

Введення Інша назва цього свята Третя Пречиста. В церковному календарі це, одне з найбільших православних свят іменуеться як Введення до храму Пресвятої Богородиці. До цього дня потрібно завершити всі сільскогосподарські роботи. Дуже великим гріхом після Введеня вважається копання або ж розпушування землі. Цікаво, що багато обрядів та прикмет на Введення дуже схожі на новорічні. Скажімо, поганою прикметою вважається коли на Введення першою до хати увійде жінка (особливо стара). Категорично забороняється цього дня прати білизну, шити, копати землю, бо Господь відпускає на Землю душі праведних, аби вони могли побачити, "увидіти", своє тіло. Звідси ще одна назва свята - Видіння. Як Введення мостить мости, а Микола гвіздки забиває, то зима лютою буде.

19 грудня -

Миколи Чудотворця Святий Миколай є одним з найбільш шанованих на Україні святих. Про це можна судити, хоча б, з тієї кількості церков, які названі на честь цього святого.В календарі є два свята Миколи - один весняний (22 травня) і другий зимовий. Зимовий Миколай особливо опікується знедоленими, хворими. До нього посилають молитви землероби, скотарі та рибалки, яких, до речі, він рятує від усіляких небезпек на воді. Особливо доброзичливе ставлення до Миколая виражається в розповідях про подорожі св. Миколая зі святим Касьяном, в яких, на відміну від Касьяна, він зображується заступником та захисником усіх кому потрібна його допомога. Саме тому у Миколи два дні в році, а день св. Касьяна відзначається лише раз на 4 роки. Та щоб там не казали, а найбільше приходу Миколая чекали діти. Святий Миколай одарює їх подарунками в залежності від поведінки на протязі року. Чемним та привітним дістається медовий пряник, а ті хто не слухався батьків отримують різочку. Це дійство супроводжується театралізованою виставою, головними дійовими особами в якій є сам Миколай, який заступався за дітей і чорт, який викривав усі їхні вади.

14 січня -

Василя. Новий рік. Якщо на Святвечір готували Багату кутю, то на Меланки (13 січня), день який передує Василю, або ж Новому року - Щедру, яку заправляли смальцем. Саме тому цей вечір і називається Щедрим. До вечері, як і на Святвечір сідає вся родина. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраний та чистий. Після вечері треба обов`язково зайти до сусідів і попросити один в одного пробачення за можливу вину одного перед одним, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді. Вечір напередодні Нового року дає шанс і тим хлопцям які зазнали невдачі під час сватання. Саме цього вечора можна зробити другу спробу. Щоправда для цього потрібно застати дівчину вдома, що дуже важко, бо по селу вже ходять дівчачі ватаги щедрувальників. Щедрувати дівчата могли лише під вікнами будинків і то лише до закінчення Щедрого вечора, тобто до опівночі. На особливу увагу заслуговують дівочі гадання. Що тільки не робили представники слабкої стати, аби дізнатись що ж готує їм примхлива доля. Спробуйте, хоча б таке: перед сном покладіть під подушку гребінець, при цьому примовляючи:"Суджений мій ряджений, розчеши мені голову! Той хто у ві сні буде чесати голову, той і буде Вашим судженим. Якщо вийти на подвір`я опівночі то можна почути, за народною уявою, як Новий рік проганяє старий. В перший день Нового року найбільш поширеним був, та і зараз залишається, обряд засівання. Вважається, що цей обряд прийшов до нас ще з дохристиянських часів, адже наші пращури зустрічали Новий рік не взимку а навесні і тому обряд засівання пов`язаний з надіями на добрий врожай. Засівали здебільшого діти, причому найщедріше одаровували тих хто прийшов до оселі першим. Існували, окрім засівачів-одинаків, цілі засівальницькі ватаги. В такому випадку цей цікавий обряд перетворювався на справжню виставу де головними дійовими особами були Василь, Меланка, циган та ін. Старий рік у ноги - Новий у пороги Василів вечір додає дня на курячу ніжку

19 січня -

Хрещення Господнє. Святом Хрещення закінчуються Різдвяні святки, які тривають з 7 по 19 січня. Згідно з бібілійною розповіддю Христос був охрищений у водах річки Йордан, що і дало другу, народну, назву свята. Напередодні, тобто 18 січня вся родина, як і перед Різдвом збирається за столом. До столу подаються лише пісні страви і готується голодна, або ж Бідна кутя. Чому вона так називається пояснити важко, можливо тому що весь день напередодні Водохрещі не можна нічого не їсти, бо суворий піст. На Голодну кутю припадає цікавий обряд, який має назву "Вигнання куті. Суть його полягає в тому, що потрібно взяти горщик де варилась кутя і розбити їх об ворота, при цьому примовляючи: "Геть, кутя, з покутя!". В деяких регіонах України, в основному на Заході, в цей день щедрували. В церквах цього вечора освячують воду, яка набирає особливої сили та цілющості. Хрещенською водою лікують рани, вона допомагає відвернути будь-яке лихо. Отож, прийшовши вранці після вечірньої церковної відправи додому потрібно скропити кожен куточок Вашої оселі свяченою водою, тоді у Вашому домі буде лад та спокій. В ніч на Водохрещі тварини можуть розмовляти людською мовою, але прислухатись до їх розмови не потрібно, бо як правило це не віщує нічого доброго. В день Водохрещ вся громада, як правило, збиралась поблизу водоймищ де відбувались церковні відправи. Вони відбуваються, звичайно, і зараз, але той колорит, та пишність та містична загадковість, на жаль, втрачені. Відбувається це і тому, напевно, що клімат на нашій матінці-планеті суттєво потеплішав і немає тих зим. Зараз важко уявити, що весь церковний реманент для водосвяток, зокрема царські врата, робились з льоду. Особливо цьому дню раділи діти, адже на них чекало стільки цікавих дійств. Одне із них випускання голубів. Ці птахи символізують свята, що закінчуються і, отже, їх треба випустити на волю. Як це не прикро, але саме Водохрещі закінчують цілу низку різдвяно-новорічних свят, отже настав час працювати. Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі Підчас освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба

15 лютого -

Стрітення Сама назва цього свята говорить сама за себе, Стрітення, тобто, в народній уяві, зустріч Зими й Весни. за церковеими ж канонами саме в цей старець Симеон побачив немовлятко Христа, і тепер міг спокійно померти, бо нарешті зустрів Мессію. За своє довге панування Зима вже досить всім надокучила, дуже хочеться тепла та Весни. Саме їх жорстока битва відбувається на Стрітення, тому існує ще одна цікава назва свята - Зимобор. В цей день у церквах відбувається посвята води та свічок. Особливу силу має стрітенська свічка, яка захищає від грози та пожеж. Саме цю свічку дають людині в руки коли вона йде в останню путь. Стрітенська вода захищає від "дурного ока", нею лікують інфекційні хвороби, натирають хворі місця. Як на Стрітення капає зі стріхи - не найдеться з літа потіхи. Дуй не дуй, не до Різдва йде, а до Великодня. 

29 лютого -

Касьяна Якщо можна так виразитись, то Касьян, найнеулюбленіший святий на Україні. Його вважають лінивим та злим (що випливає з розповідей про цікаві подорожі св. Касьяна зі святим Миколаєм), саме тому і святкують його день лише раз на чотири роки. День святого Касьяна вважається несприятливим у всіх відношеннях. Не можна вдосвіта вставати і виходити на вулицю, аби Касьян не подивився. Ті хто родився в цей день вважаються нещасливими. Раз Касьян кинув оком - не буде добра з цього дитяти. Масляна Останній перед Великим постом тиждень треба провести весело, бо попереду цілих 7 тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень. Кожний день цього тижня мав певні особливості та цікаві звичаї. Розглянемо кожен з них. У понеділок жінки ішли до корчми і розпочинали свято Масляни. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши магарич. У вівторок жінки знову в шинку. Після гуляння в шинку всі виходили на вулицю де влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. Середа не пов`язана з якими-небудь дійствами і має назву "Зноби-баби". Напевно, що Масляна це справжній рай для жінок, бо в Четвер вони знову сідають до столу і піднімають чарки. До того ж в цей день не можна шити та прясти. У п`ятницю зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належить покатати свою тещу вулицями села, або ж міста. При чому сервіс в такому випадку напряму залежить від характеру тещі, тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна немов струна. Субота не позначена цікавими обрядами. Найбільш пишно відзначають неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, на відміну від російських млинців. Проводились масові гуляння, ігрища, забави. В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни. Не можна також вживати горілки. перед сном потрібно ретельно прополоскати зуби, аби чорти не витягли сир, що залишився після Масляної разом з зубами.